Крупнейшая солнечная электростанция Австралии - начала свою работу

В Аделаидском Выставочном центре запущенна в эксплуатацию новейшая солнечная энергетическая система полезной мощностью 1МВт. Весь комплекс расположен на шести зданиях. Ожидается , что система обеспечит до 40% небходимой для центра электроэнергии.
Разработкой и созданием энергетической системы руководили компания Built Environs в сотрудничистве с ведущим инсталлятором в области солнечной энергетики - компанией Solar Shop Australia.
Проект был воплощен в жизнь за 3 месяца - на 2,5 месяца меньше чем было запланировано.
"Компания Built Environs очень довольна сотрудничеством с Solar Shop Australia в создании этого важного экологического проекта для Выставочного центра Аделаиды", - сказал Jim Frith , исполнительный директор компании Built Environs .
"Это существенное дополнение к нашему портфолио природоохранных проектов, в котором уже есть - ветроэлектростанции , а также  "green star" здания и интерьеры",- добавил Jim Frith .
Директор  Solar Shop Australia,  Andrian Ferraretto , сказал, что компания очень гордится тем, что играет важную роль в разработке и установке солнечных энергосистем.
"Сейчас установлена крупнейшая в Австралии солнечная энергетическая система , мы надеемся , что все больше австралийцев осознают выгодность использования солнечной энергии, а также ее роль в сохранении окружающей среды", - сказал A. Ferraretto .
В целом ожидается получать около 1,4МВт электроэнергии в год . Этой энергии вполне хватит для обеспечения 250 домохозяйств. Кроме того система позволит сократить выбросы углекислого газа до 1400 тон в год , что равносильно исчезновению с австралийских дорог 450 легковых автомобилей.
В ходе строительства системы был использован целый ряд строительных инноваций, что позволило не закрывать Выставочный центр для посетителей. 

По материалам: http://www.solarbuzz.com 

Розкрутяться чи ні вітряки в Криму?

В ХХІ столітті енергоспоживання на планеті, за оцінками вчених, зросте вдвічі. Виходячи з цього, проблема пошуку нових надійних джерел енергії, окрім існуючих (вугілля, нафти, газу), набуває великого значення

Енергетична стратегія України, яка розроблена до 2030 року, передбачає, насамперед, розвиток ядерної енергетики як найбільш дешевого виду енергії. Альтернативні варіанти видобутку енергії (вітер, сонце, біомаса тощо) залишаються осторонь, незважаючи на їх безпеку і, по суті, невичерпаність. Достатньо сказати, що обсяг сонячної енергії, яка досягає Землі, в десятки тисяч разів перевищує нині існуюче світове енергоспоживання. А запаси енергії вітру в 100 разів перевищують запаси гідроенергії усіх річок планети. За даними аналізу, проведеного ООН, очікується, що до 2040-2050-х років виробництво енергії в світі на 50% базуватиметься на альтернативних і відновлювальних джерелах.

Однією з підгалузей енергетики в Україні є вітроенергетика, яка стала розвиватися на початку 90-х років минулого сторіччя і на сьогодні є найбільш перспективним напрямом у розвитку альтернативної енергетики. Враховуючи те, що Україна на 60% залежність від поставок органічного палива (середньоєвропейський показник енергозалежності – 51%), в державі була розроблена Комплексна програма будівництва вітрових електростанцій на 1997-2010 роки (затверджена постановою КМ України від 03.02.97 № 137), метою якої є розробка головних напрямів державної політики щодо збільшення виробництва електроенергії за рахунок розвитку вітроенергетики. Програмою передбачалося, що в 2010 році буде досягнута потужність вітрових електростанцій в 1,9 тис. МВт. Але, за 15 років незалежності в Україні потужність вітрових електростанцій досягла лише 0,2 тис. МВт, тоді як, наприклад, в Німеччині – 20,6 тис. МВт і в США – 11,6 тис. МВт.

Позитивним є приклад розвитку вітроенергетики в Індії. Так, в цій країні з 1992 року діє Міністерство нетрадиційних джерел енергії, яке здійснює планування розвитку зазначеного напряму, розробку заходів економічного стимулювання для залучення інвестицій та кредитів, створення спільних підприємств. В умовах недостатності бюджетних коштів Індія спромоглася вже к 2000 року увійти до п’ятірки найбільш розвинених держав світу з виробництва вітроенергії, створити вигідні умови для приватних підприємців – власників нових ВЕС. К 2020 року Індія планує збільшити частку енергії від ВЕС до 10%.

Розрахунки іноземних фахівців свідчать про унікальні можливості будівництва ВЕС в Україні, особливо в причорноморському та приазовському регіонах. Тому цілком реально забезпечити за рахунок використання вітроенергетики покриття до 25% потреб країни в електроенергії.

Крим – це унікальний регіон України, який володіє найбільшим енергетичним потенціалом і можливостями для розвитку альтернативної енергетики. А враховуючи те, що він є, перш за все, курортно-туристичною Меккою, розвиток екологічно небезпечних видів енергетики є досить актуальним. Ще за радянських часів тут були побудовані перші в СРСР експериментальні електростанції: сонячна – в м. Щолкіно і вітрова – на плато гори Ай-Петрi. Однак, на жаль, на сьогодні альтернативна енергетика розвинута недостатньо: власні генеруючі станції виробляють не більше 10% необхідної півострову електроенергії, тому збільшення генеруючих потужностей в автономії набуває великого значення.

Відповідно до Державної програми будівництва вітрових електростанцій, АР Крим визначена територією пріоритетного розвитку вітроенергетики в Україні, оскільки володіє досить великим вітропотенціалом і вільними територіями для будівництва ВЕС. Так, на сьогодні на півострові виробляється 70% енергії від усіх вітроенергетичних потужностей України. І найбільш перспективними для створення об’єктів відновлювальної енергії в нашому регіоні визначені Керченський і Тарханкутський узбережжя.

Виходячи з важливості розвитку вітроенергетики в Криму, з метою вивчення її сучасного стану, а також для надання оцінки рівню вкладених державою капітальних інвестицій, КРУ в АР Крим було проведено державний фінансовий аудит, в ході якого аналізувались фактори, що перешкоджають розвитку вітрових електростанцій та ефективному використанню бюджетних коштів. При цьому, загальні висновки проведеного аудиту невтішні – сучасний стан вітроенергетики в Криму можна визнати як незадовільний.

Визначено, що таке її становище було закладене ще на етапі розробки законодавчих та нормативних актів. І якщо законодавці на своєму рівні розробили і передбачили основні напрями державної політики в сфері вітроенергетики Україні, то органи виконавчої влади в особі КМ України та інших уповноважених органів, які повинні були розробити механізм практичної реалізації зазначених напрямів, не виконали своїх зобов’язань.

Так, не виконані основні положення розвитку вітроенергетики, зокрема, такі як:

1). Зменшити залежність України від імпорту традиційних паливно-енергетичних ресурсів; збільшити частку енергії, виробленої з альтернативних джерел; залучити вітчизняні та іноземні інвестиції і підтримувати підприємництво у сфері альтернативних джерел енергії; застосувати економічні важелі і стимули; створити сприятливі економічні умови для спорудження об'єктів альтернативної енергетики; розробити фінансовий механізм стимулювання розвитку альтернативної енергетики й тощо (Закон України "Про альтернативні джерела енергії" від 20 лютого 2003 року N 555);

2). Здійснення заходів щодо виробництва сучасного вітроенергетичного та іншого енергетичного обладнання з урахуванням досвіду і тенденцій світового розвитку вітроенергетики (Положення про Міжвідомчу Координаційну раду з питань будівництва вітрових електростанцій, затверджено постановою КМ України від 21 червня 2001 р. N 676).

Це призвело до відсутності єдиної збалансованої державної політики щодо розвитку вітроенергетики в Україні.

Тільки в жовтні 2008 року, тобто через 3,9 роки і за 2 роки до закінчення терміну дії Державної програми, в державі з’явився єдиний порядок щодо використання коштів, передбачених в державному бюджеті для виконання заходів з реалізації Комплексної програми. На впровадження "зеленого тарифу" в Україні знадобилося 5,7 років (з лютого 2003). Достатньо казати, що Комплексна програма до цих пір не зареєстрована в переліку державних цільових програм. Регіональна програма розвитку вітроенергетики в Криму не розроблялась. Декларативність нормативних актів, неповоротність виконавчих органів призвели до того, що протягом 1997-2007 років в промислову експлуатацію загалом було введено потужностей тільки 59,29 МВт, тобто в 5 разів менше, ніж передбачалося (Комплексною програмою передбачалося за рахунок відрахувань у розмірі 0,75% від вартості виробництва електроенергії до кінця 2008 року збудувати ВЕС в АР Крим загальною потужністю 312 МВт).

Ефективність використання встановлених вітроагрегатів в Криму складає 7%-10%, у той час, як в країнах Євросоюзу – 20%-24%.

В ході проведення аудиту встановлено, що на етапі створення організаційної структури об’єктів вітроенергетики, 4 кримські підприємства вітроенергетики були підпорядковані 3-м різним міністерствам і відомствам, а саме:

- ДП "Донузлавська ВЕС" та ДП "Східно-Кримська ВЕС" – Мінпаливенерго України;

- Установа "28 Управління начальника робіт" – Міноборони України;

- ДП ЕТУ "Воденергоремналадка" – Держводгоспу України.

На думку аудиторів, така розпорошена підпорядкованість не дозволяє здійснювати єдину скоординовану політику щодо розвитку вітроенергетики та ефективне управління державними коштами. До того ж, в самих відомствах увага до потреб цих підприємств пропорційна їх значущості, тобто мінімальна. Про це свідчать і незадовільні фінансово-економічні показники по 2-м підприємствам, які входять до системи Мінпаливенерго України.

Результати дослідження ефективності використання бюджетних коштів показали низку порушень, що мали місце, як на стадії планування, так і при здійснені поточної діяльності підприємств. В умовах недостатності державного фінансування (це приводило до збільшення термінів будівництва та зростання витрат на ці цілі), нестабільності його надходження (значні надходження коштів на рахунки підприємств в листопаді та грудні місяцях негативно впливали на своєчасність освоєння виділених коштів), в умовах безперервного зростання цін на матеріали (запчастини), паливо тощо, неможливо здійснювати перспективне планування господарчої діяльності підприємств вітроенергетики.

До того ж, тарифи, які встановлювало НКРЕ, ніколи не відповідали мінімальним потребам підприємств. Тобто вже на стадії затвердження фінансових планів органами управління закладалась збитковість підприємств вітроенергетики.

Також з’ясовано, що неодноразово до всіх підприємств вітроенергетики в Криму зверталися іноземні інвестори з пропозиціями співпраці, але через відсутність законодавчо встановленого механізму співпраці державного підприємства з комерційною структурою, прозорих схем їх функціонування, достатнього стимулювання новоствореного підприємства, гарантій з боку держави, ці проекти не були реалізовані, що в значній мірі призупиняє розвиток вітроенергетики в Криму. Передача ВЕС в концесію – ось один з можливих варіантів роботи держави з інвесторами, який приведе до залучення в Крим найсучасніших технологій.

Серед інших недоліків управління можна зазначити і такі:

1). при наявності незавершених об’єктів Міжвідомчою радою, в порушення своїх же постанов, приймалися не виважені рішення про початок будівництва нових ВЕС, що призвело до необґрунтованого розподілу коштів спеціального фонду державного бюджету в сумі 1317,20 тис. грн. Крім того, через зменшення планових потужностей окремих ВЕС, здійснювалося фінансування будівництва позапланових потужностей, зокрема, Мирнівської ВЕС в сумі 13092,06 тис. грн;

2). через невведення в експлуатацію завершених у 2007 році об’єктів ДП "Східно-Кримської ВЕС", неефективно витрачено державних коштів в сумі 12176,12 тис. грн;

3). необґрунтовано спрямовано фінансування на фактично функціонуючу станцію на ДП "Донузлавській ВЕС" в сумі 215,50 тис. гривень.

Також до недоліків вітчизняної вітроенергетики слід віднести відсутність створення конкурентного середовища в Україні, прив’язка до одного постачальника ВЕУ – ВАТ "Уінденерго Лтд" (м. Київ), що привело до зниження технічного рівня вітроенергетичного обладнання.

Зазначені недоліки в законодавчо-нормативної базі, в системі управління бюджетними коштами, бумерангом б’ють по якості вироблених ВЕУ.

В Криму виробництвом вітрової енергії зайняті 4 державні підприємства: "Донузлавська вітрова електростанція", "Східно – Кримська ВЕС", "ЕТУ "Воденергоремналадка" та Установа "28 Управління начальника робіт", на яких розташовані 7 вітроелектростанцій (далі – ВЕС), з яких працюють тільки чотири – "Донузлавська", "Сакська (Мирнівська)", "Прісноводненська" і "Тарханкутська". "Східно-Кримську ВЕС", як енергогенеруючий об’єкт, практично законсервовано. На всіх станціях встановлено 521 вітрова електроустановка (далі – ВЕУ), серед яких домінують ВЕУ USW56-100 (512 одиниць або 98,7%) потужністю 107,5 кВт, та 9 агрегатів Т 600-48 потужністю 600 кВт. Загальний обсяг фінансування підприємств вітроенергетики Криму з державного бюджету за період з 01.01.2006 по 01.10.2008 склав 79008,80 тис. грн.

Проведений аудит засвідчив про погіршення стану фінансування заходів щодо розвитку вітрових електростанцій в автономії, а рівень виконання Комплексної програми можна оцінити як неефективний.

Достатньо казати, що сучасний стан фінансування кримських підприємств з держбюджету на будівництво нових ВЕС, а це в середньому 9 млн. грн. на рік, не дозволяє розраховувати на значне збільшення підприємствами своїх потужностей, оскільки тільки одна ВЕУ Т600-48 коштує близько 7,2 млн. грн., і це не враховуючи будівельно-монтажні роботи. Таким чином, якщо такі темпи будівництва вітрових електростанцій в Криму, і взагалі, таке відношення держави до проблем вітроенергетики, збережуться й надалі, то нам прийдеться ще довго у цьому питанні плентатися в хвості світової спільноти.

Відсутність потрібного фінансування веде до обмеженості перспектив в технічній політиці підприємств, особливо в умовах наявності в них морально застарілого обладнання. Так, ВЕУ USW56-100 потужністю 107,5 кВт, яких в автономії нараховується 512 одиниць або 98,7% від загальної їх кількості, – це зразок вітрової техніки 70-х років, що був сконструйований в США для дуже сильних та безперервних вітрів Каліфорнії (біля 8 м/с), яких в Криму (за винятком його окремих частин) не буває. За даними статистики, середня швидкість так званого "рваного" вітру в Криму складає 6,4 м/с, і це незважаючи на те, що регіон саме по вітроенергетичному потенціалу є одним з найсильніших в Європі. А від цього залежить коефіцієнт використання встановленої потужності ВЕУ, і рентабельною вітроенергетика стає там, де швидкість вітру складає понад 5 м/с. Коефіцієнт використання кримських ВЕУ USW56-100 складає 6%-7%, тоді як коефіцієнт каліфорнійських досягає 30%.

Більш міцні установки Т 600-48 потужністю 600 кВт, але їх загальна кількість на станціях складає лише 9 одиниць. Коефіцієнт використання такої ВЕУ в Криму складає близько 0,2, що в 3 рази перевищує цей коефіцієнт по ВЕУ USW56-100, однак, не дотягує до нормативного – 0,38. Однак в Європі вже давно й успішно працюють установки по 2 МВт. Більше того, європейці планують розпочати промислове виробництво вітроагрегатів потужністю 5-6 МВт. А в Україні ще тільки освоюється випуск турбін потужністю 600 КВт, тобто ми вже відстали майже на "порядок".

На сьогодні в ДП "Донузлавська ВЕС" з наявних 161 ВЕУ підприємства не працюють 107 установок (66,5%), на що головним чином впливає низька якість вітчизняних деталей та вузлів ВЕУ. В результаті наявне обладнання часто виходить з експлуатації. Так, проведений спеціалістам ДП "Донузлавська ВЕС" аналіз технічного стану вітроенергетичного обладнання, придбаного в період з 2002 по 2005 роки у постачальника – "Уінденерго ЛТД", показав, що при нормативі експлуатації установки в 2000 годин на одне технологічне порушення, ВЕУ фактично працювали тільки 235 годин, або в 10 разів менше за норматив.

Низька якість наявного обладнання ВЕС призводить до постійного збільшення витрат на проведення ремонтних робіт. А враховуючи те, що ВЕУ USW56-100 зняті з виробництва ще в 2006 році, то стає зрозумілим головна біль керівників кримських підприємств вітроенергетики щодо пошуку необхідних запчастин на ці установки або розміщення замовлень на їх виготовлення по всій Україні.

В порівнянні з загальним обсягом (88,8 млн. кВт/г) видобутої електроенергії вітровими станціями автономії за 2006-2008 роки, втрати енергії через простої у зв’язку з проведенням ремонтних робіт склали 68,7 млн. кВт/г або 77,4%. Таким чином, якщо відсутність вітру – це цілком природне явище, то низька якість вироблених ВЕУ – це той величезний резерв вітчизняної вітроенергетики, який напряму залежить від виробників.

Вирішити питання щодо землевідводів під об’єкти вітроелектростанцій – це одна з проблем, з якою стикаються підприємства автономії з вітроенергетики при розміщенні нових ВЕУ. Так, в установі "28 Управління начальника робіт" для того, щоб розташувати нові установки, потрібно було вирішувати питання з власниками земельних ділянок з метою отримання дозволу від них на таке будівництво, оскільки практично вся земля біля станції на мисі Тарханкут розпайована, незважаючи на її кам’янистість і непристосованість до сільськогосподарської обробки. Ця проблема займає чимало часу і коштів.

Проблема з землевідводом в період 2003–2005 роки для ДП "Східно-Кримська ВЕС" перетворилась в проблему з місцевою владою, яка відмовилася виділяти підприємству земельну ділянку зі складу кинутих земель для нового будівництва ВЕУ. І тільки з приходом нової влади ця проблема була вирішена.

Таким чином, підсумовуючи, можна стверджувати – Крим має величезний потенціал вітроенергетики, але він використовується недостатньо. Залишається сподіватися, що пріоритетна роль вітроенергетики як альтернативного джерела електроенергії, буде не тільки на папері в державних нормативних актах, а й на ділі в житті. І як надія на те, що все зміниться найкраще, є прийняття Верховною Радою України Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення "зеленого тарифу" від 25.09.2008 № 601. Цим Законом, з метою стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел, був визначений "зелений" тариф, який щорічно буде встановлюватися для кожного підприємства на рівні подвоєного середньозваженого тарифу на електричну енергію, яка закуповується в енергогенеруючих компаній. Такий порядок буде діяти для кожного суб’єкта господарювання протягом 10 років з дати його встановлення.

Без сумніву, це крок уперед щодо розвитку вітроенергетики в Україні. Однак, як свідчить українська практика, прийняти закон – це одне, виконувати його – це інше. До того ж, без вирішення вищевикладених проблем галузі, зробити стрибок нам навряд чи вдасться.

Микола Меньшенін
головний державний аудитор КРУ в АР Крим
http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=40519 

Солнечный коллектор PV-T -- удачная комбинация

Компания Newform Energy Ltd , представила новую модель солнечного коллектора -- PV-T .
Конструкция представляет собой тандем  фотоэлектрического модуля и высокоэффективного модуля отопления.
Привычная полупроводниковая фотоэлектрическая панель имеет один серъезный недостаток - при повышении температуры поверхности панели , ее КПД заметно снижается. В ясный солнечный день ,  температура панели превышает 100ºC . При такой температуре панель вырабатывает менее 10%  своей номинальной мощности, что делает ее низкоэффективной большую часть солнечного дня.
В солнечном коллекторе PV-T , создатели объединили  фотоэлектрическую панель с жидкосным контуром охлаждения, это позволило достич компромиса между полученной электроэнергией и теплом. Тепло отведенное от фотоэлектрической панели идет на удовлетворение бытовых нужд. Данная система позволяет на 40% повысить эффективность исспользования фотоэлектрических батарей и получить достаточно тепловой энергии для обогрева жилья и обеспечения его горячей водой. Коллектор является управляемым устройством ,   регулировка производится с пульта .
С помощью комбинированного коллектора можно достичь высокого уровня энергонезависимости зданий от внешних источников энергии.
По сравнению с моно-системами (отдельными фотоэлектрическими панелями и солнечными коллекторами) , коллектор PV-T -- имеет более высокий КПД и менее низкую себестоимость.

В Великобритании открывает свои двери новейший эко-дом

Выcтавлен на продажу один из наиболее энергоэффективных домов Британии.
Фирма Barnsley Hill Farm , вложила в проект £3.5 млн., в результате - получена система энергообеспечения не загрязняющая атмосферу выбросами углекислого газа.
В доме имеется крытый бассейн, сауна, SPA-комната, кинотеатр на 25 мест и все это в гармонии с окружающей средой.
Дом построен полностью с применением эко-материалов . В саду рассположено 20 солнечных коллекторов - используемых для отопления дома и подогрева воды в бассейне. Кроме того задействована уникальная система очистки дождевой воды, для дальнейшего использования в туалетах, умывальниках, стиральных машинах.  

Электричество затолкают в каменный горшок

Отечественные ученые предлагают запасать электрическую энергию в виде тепла с использованием природного материала талькохлорита.

Электричество сохраняют обычно в виде химической энергии, например, в батарейках фонарей и мобильных телефонов, в аккумуляторах автомобилей. В быту применяют и тепловые аккумуляторы - в данном случае тепловую энергию запасают в термосах, грелках и деревенских печах. Сохранять электроэнергию в такого рода тепловых аккумуляторах было бы очень удобно и выгодно. Ученые из Петрозаводского государственного университета в сотрудничестве с частной энергетической компанией довели эту идею до практического воплощения.

В качестве теплоаккумулирующего материала был использован природный талькохлорит, залежи которого имеются в Карелии и Финляндии. Этот минерал называют также огненным и горшечным камнем - вследствие высокой теплоемкости (в 2,5 раза больше, чем у печного кирпича) из талькохлорита изготавливали не только печи, но горшки и даже сковородки. Образовался талькохлорит из вулканических пород в результате карбонизации (поглощения углекислоты), что и придало ему такие необычные свойства.

Ученые из ПетрГУ занимаются сейчас сопряжением тепловых аккумуляторов на талькохлорите с ветровыми источниками электроэнергии. Дело в том, что ветровую энергию используют нерационально из-за непостоянства скорости ветра. При большой скорости, но малом потреблении выработанную энергию приходится сбрасывать на балластное сопротивление, с которого уже тепловая энергия бесполезно рассеивается в атмосферу. Если подавать эту энергию на талькохлорит, то кпд ветряка можно увеличить на 40%.

Аналогичная проблема существует у атомных электростанций. В ночное время потребление энергии падает, а снизить ее выработку на АЭС не так-то просто, и приходится строить "анти-ГЭС" - насосами подавать воду вверх в водохранилище, чтобы днем снова получать энергию от падающей воды. Но такие водохранилища занимают значительную площадь, тогда как тепловые накопители вполне компактны. По сообщению "Информнауки", работа карельских ученых поддерживается Росатомом, а это хороший критерий для оценки перспективности разработок. Так что скоро электроэнергия будет храниться в "горшке" из талькохлорита.

Петр ОБРАЗЦОВ
http://www.inauka.ru/news/article93223.html 

Силиконовая Долина — дала новое рождение ... кирпичу

В Силиконовой Долине получают прибыль от современного подхода к технологии производства древнего материала. Сумма сэкономленных средств превышает затраты на исследования.
Скромный кирпич обеспечит создателям выгодное будущее , благодаря низким энергозатратам на производственные процессы — это является свидетельством “озеленения” технологической столицы США.
Производитель кирпичей компания Calstar Products , очень влиятельна в научном мире и поддерживается венчурными компаниями имеющими интерес в проектировании энергосберегающих зданий.
“Мы считаем , что пришло время для второй промышленной революции”, - сказал Paul Holland, партнер инвестиционного фонда, который инвестировал 7 млн. долларов в Calstar .
“Мы и десятки остальных пытаемся создать “зеленую” альтернативу для всех материалов которые применяются в строительстве “, - сказал Holland .
В настоящие время до 40% потребленной энергии в США — приходится на отопление , охлаждение, и общую эксплуатацию зданий.
Сейчас ведется поиск высокотехнологичного пути, в создании материалов имеющих древнюю историю : бетон - пропускающий двуокись углерода, окна — изолирующие лучше стен, заменители древесины .
До недавнего времени кирпич производился точно так же , как и 3000 лет назад, до тех пор пока ученые Calstar не изобрели новою технологию.
Традиционно кирпич обжигается в течении 24 часов при температуре 1093 ℃ , эта часть техпроцесса могла длится неделю, в Calstar кирпич обжигается при температуре не более 100℃ длится весь процесс лишь 10 часов. Рецептура включает в себя большое количество пушистой золы и порошкообразных остатков угля, сжигаемого на ТЭЦ , что позволяет снизить выбросы в атмосферу этих тяжелых загрязнителей.
Процесс производства кирпичей потребляет на 80-90% меньше энергии по сравнению с традиционной технологией.
Компания имеет 16 дистрибьютеров и намеренна продать 16 млн. кирпичей в первый год, а так же имеет планы на выпуск до 100 млн. кирпичей в год для продажи на Среднем Западе и Юге страны

Государство отказалось от возобновляемой энергетики… для ее развития

Эксперты мирового уровня небезосновательно утверждают, что с помощью возобновляемых источников энергии (ветра, солнца, воды) можно бороться с ростом цен на традиционные энергоносители, такие как нефть и газ. В Украине чиновники хоть с опозданием, но тоже осознали это и даже во всеуслышание заявили о взятом на это курсе. Но почему-то при этом ведут себя крайне оригинально: на государственном уровне прекратили выделять средства на реализацию проектов альтернативной энергетики, полностью отдав их в руки частных инвесторов. И лишили финансирования отечественное производство ветроагрегатов, фактически отдав иностранным фирмам заказы, которые могли бы выполнять украинские предприятия.

Спасибо кризису

Ученые посчитали, что на 1 кв. м украинской земли в среднем за год приходится 1040 кВт/ч солнечной энергии, а в Крыму 1400 кВт/ч. Если перевести это в нефтяной эквивалент, получается, что за год на территорию Украины "выпадает" 5 см нефти. И все это богатство даровано нам природой совершенно бесплатно. Неслучайно расчетливые иностранцы семимильными шагами идут к сокращению потребления традиционных энергоносителей, переводя все, что возможно, на альтернативные источники энергии. Доктор технических наук, замдиректора Института возобновляемой энергетики НАН Украины Степан Кудря привел на X Международной научно-практической конференции "Возобновляемая энергетика XXI столетия" любопытную статистику. Оказывается, в прошлом году в мире не был введен в эксплуатацию ни один атомный реактор, зато мощности ветроустановок выросли по сравнению с предыдущим годом с 19776 до 27261 МВт, а с 2005 года удвоились. Бесспорными лидерами по внедрению альтернативной энергетики в мире считаются США и Китай, незначительно отстают от них Германия и Индия. ЕС же вынашивает просто наполеоновские планы: к 2020 году он собирается довести производство энергии от возобновляемых источников до 20% от фактического потребления.
А что же Украина? Пока ей досталось лишь 33 место в мировом рейтинге, но надо сказать спасибо кризису, благодаря которому украинские власти осознали, что платить за неэкономное потребление нефти и газа государству не по карману. А настоящей победой стало утверждение долгожданного закона о зеленом тарифе (стоимость, по которой энергорынок покупает электроэнергию, вырабатываемую нетрадиционными источниками энергии), до которого руки у парламентариев не доходили несколько лет. К слову, такие тарифы действуют во всех странах, хотя размеры их разные, но именно благодаря им нетрадиционная энергетика считается выгодным бизнесом. Теперь и Украина сможет активно им заниматься, правда, в отличие от Европы, где включен механизм максимального энергосбережения, наша страна до 2030 года собирается в 1,5 раза увеличить электропотребление.

Впереди планеты всей

Крым в вопросах развития альтернативной энергетики всегда был и остается примером для других регионов страны. Замминистра промышленной политики, транспорта, связи и топливно-энергетического комплекса Крыма Вадим Жданов говорит, что первая в мире ветроустановка (ВЭУ) мощностью 100 МВт была введена в эксплуатацию в 1931 году именно у нас. С тех пор, правда, мы не слишком преуспели: на территории полуострова работают всего 4 государственные ВЭС, еще несколько частных проектов находятся в стадии воплощения, зато в Крым часто заглядывают потенциальные инвесторы.
Казалось бы, при таком интересе да природных возможностях автономия уже давно могла бы купаться в дешевой электроэнергии: потенциал Крыма, по подсчетам Института возобновляемой энергетики, достигает 4 тыс. МВт (для сравнения: общая мощность всех украинских ВЭС сейчас всего 90 МВт). "Крым как регион имеет 302% потенциала возобновляемых источников энергии, то есть он на 100% может себя обеспечить как электричеством, так и теплом, и еще 200 экспортировать в другие регионы", - говорит Степан Кудря. Но автономия продолжает упрашивать Киев, чтобы тот дал денег на увеличение пропускной способности ЛЭП, поставляющих электричество на полуостров с материка. Оказывается, есть две причины, которые не дают Крыму осветить себе жизнь. Первая: для того чтобы застроить перспективные участки ветряками, нужно, чтобы местные советы выделили под них земли: 15 соток под каждую ВЭУ и 15 га отчуждения. А для того чтобы построить полноценную станцию, потребуется не меньше десятка машин. Вырвать у местных советов такое количество земли оказывается делом не для слабонервных. В результате уже зашедшие в Крым инвесторы годами не могут приступить к производственной деятельности, как, например, компания "Нова-Эко", которая с 2001 года бьется над землеотводами и всевозможными согласованиями, и это имея полную поддержку со стороны республиканской власти. Хотя кому-кому, а местным чиновникам стоило бы знать, что одна работающая ВЭС мощностью 100 МВт дает в год 60 млн. грн. отчислений в бюджеты разных уровней. И новые рабочие места: примерно 25 постоянных плюс временные на период ее строительства.
Неудивительно, что при таком отношении немного иностранных инвесторов доходят до стадии воплощения проектов. В основном заглядывают на полуостров те, кто хочет, что называется, застолбить место на выгодном и перспективном рынке. И это во-вторых. В результате из 4 тыс. МВт ветропотенциала Крыма сегодня инвесторы есть на 1 тыс. МВт - это 1,5 млрд. евро инвестиций. Но их еще никто не видел...

В интересах Запада

Но если внизу чиновники активно сопротивляются приходу инвесторов, то в Киеве им уже отдали всю отечественную ветроэнергетику. Расчет прост: во всем мире этот бизнес считается весьма выгодным, потому что себестоимость производства благодаря зеленым тарифам зафиксирована на весь период эксплуатации ВЭУ, технология не требует топливных расходов, которые постоянно растут, а затраты на ремонт ветряков вполне могут быть спрогнозированы. Словом, уровень риска минимальный. Поэтому власти решили отлучить его от казны, а заодно лишили финансирования и "Южный машиностроительный завод", который с 2002 года за счет бюджетных средств строил ветряки. Главный специалист по воздушно-космическим системам и ветроэнергетическим установкам завода "Южмаш" Владимир Кукушкин говорит: "Начиная с 2002 года в тарифе на электроэнергию были заложены 0,5%, которые шли на развитие ветроэнергетики. Из этих денег в разные годы государство выделяло от 40 до 180 млн. грн. на создание ветроагрегатов, поэтому сегодня все ВЭУ, которые работают в Крыму, сделаны "Южмашем", и не на деньги олигархов или инвесторов, а на деньги государства. Но в нынешнем году вышло постановление, которое обрезало государственное финансирование, в результате "Южмаш" приостановил работы по производству ВЭУ-100 и ВЭУ-600 и теперь ждет инвесторов с деньгами. Хотя приостановка - это потеря технологий и в конечном итоге потеря самого производства. Поэтому хотелось бы, чтобы правительство поняло, что любая остановка - это шаг назад". Государственное финансирование уже отсутствует, а частные деньги на "Южмаш" пока не пришли, да и придут ли, неизвестно, ведь несмотря на то, что часть потенциальных инвесторов с украинскими корнями, большинство из них иностранцы, которым выгоднее закупить оборудование у зарубежных производителей. Мир переходит на агрегаты мощностью 2 МВт и 5 МВт, а украинские предприятия производят максимум ВЭУ-600 (стоимость ее 600 тыс. евро, а окупит себя она через 4 - 5 лет), потому что переоборудование производства будет стоить миллиарды долларов, которых нет. Так что вполне объяснимо, если инвесторы захотят покупать современные машины, производить которые украинские предприятия не могут. Но как объяснить то, что украинские власти, объявляя о переходе страны на альтернативные источники энергии, по сути, прикрывают собственное производство ветроустановок для перспективной отрасли - товар, который точно будет востребован на рынке?

/ОЛЬГА КОТЕНЕВА/
http://1k.com.ua/292/details/3/3